поскидати

ПОСКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що.

Ски́дати куди-небудь докупи все або багато чогось.

Васильок уже давно поскидав усі іграшки і сам тихенько примостився на руках у матері (Яків Баш);

Поскидати дрова під повітку.

ПОСКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Скинути з чого-небудь усе або багато чогось, зіштовхнути звідкись усіх або багатьох.

Поскидала [Горпина] геть із лави усе зайве, щоб ногам просторніше було (Л. Яновська);

Хотів [вітер] поскидати дітей з воза, як комах (Грицько Григоренко);

Жменяк поскидав з воза клунки з білизною, розгнуздав коней, випряг їх, вийняв з-під заднього сидіння лантух з сіном і кинув їм на поживу (М. Томчаній).

2. Скинути з себе одежу, головні убори, взуття і т. ін. (про всіх або багатьох).

Гласні підійшли під рундук, поскидали шапки (Панас Мирний);

Марія й Василина поскидали нову одежу і повбирались у буденну (І. Нечуй-Левицький);

Ми поскидали черевики, довго блукали по калюжах, плутаючи сліди (Л. Смілянський);

* Образно. Листяні дерева й кущі давно поскидали літнє вбрання, і тільки смереки та кедри зеленіли (В. Гжицький).

3. перен. Позбавити влади, увільнити з посади і т. ін. всіх або багатьох.

Ми, кажуть [бідняки], цих старшину й старосту й писаря поскидаємо, – інших настановимо: Зінька та Карпа (Б. Грінченко);

– Треба вибирати нових суддів. Старі нам несподобні! Треба поскидати старих добросовісних, – загула громада (І. Нечуй-Левицький).

4. розм. Звалити все або багато чогось (вантаж, ношу і т. ін.) на кого-, що-небудь; повисаджувати всіх або багатьох на щось.

Параска Федорівна здивовано здвигнула плечима і, поскидавши на піч дітей, полізла туди й сама (Г. Епік).

5. на кого, перен., розм. Перекласти на багатьох що-небудь обтяжливе (провину, відповідальність і т. ін.).

6. Забравши, віднявши частину, зменшити якісь суми, кількості тощо.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поскидати

Значення в інших словниках