1. Словник української мови у 20 томах

поскоромити

ПОСКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. поскоро́млять; док., що.

Те саме, що оскоро́мити.

– Є в мене кілька яєчок. І зварила б йому, та боюся казан поскоромити. А іншого посуду немає (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поскоромити — поскоро́мити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поскоромити — -млю, -миш; мн. поскоромлять; док., перех., заст. Те саме, що оскоромити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поскоромити — ПОСКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. поскоро́млять; док., перех., заст. Те саме, що оскоро́мити. — Є в мене кілька яєчок. І зварила б йому, та боюся казан поскоромити. А іншого посуду немає (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 75). Словник української мови в 11 томах
  4. поскоромити — Поскоро́мити, -млю, -миш гл. Оскоромить. Словник української мови Грінченка