1. Словник української мови у 20 томах

послідкувати

ПОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Піти, рушити слідом за ким-, чим-небудь.

– Бо праця тепер не благословенна Богом. І, не дізнавшись нічого, Лася встала одного ранку вдосвіта та послідкувала нишком за Шапталою, що поволі йшов з порожнім лантухом під пахвою. Здивовано дісталася слідом за ним порту (В. Підмогильний);

– Я піду за нею. Послідкую, куди піде. Не можна так (В. Винниченко).

2. Слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послідкувати — послідкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. послідкувати — -ую, -уєш, док. 1》 Піти, рушити слідом за ким-, чим-небудь. 2》 Слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. послідкувати — ПОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Піти, рушити слідом за ким-, чим-небудь. 2. Слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час. Словник української мови в 11 томах