послідущий
ПОСЛІДУ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко.
Останній; найгірший.
– Піду, – каже, – утоплюсь, усі мене обижають – я послідущий на світі! (Номис);
Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик (П. Куліш);
Козак Мамай скоро втратив з ока й золоте яблучко бунчука, бо гетьман не схотів прийняти бою, послідущий страхополох (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послідущий — -а, -е, розм., рідко. Останній; найгірший. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послідущий — ПОСЛІДУ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко. Останній; найгірший. — Піду, — каже, — утоплюсь, усі мене обижають — я послідущий на світі! (Номис, 1864, № 4346); Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
- послідущий — Послідущий, -а, -е Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. К. ЧР. 274. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі. Ном. № 4846, стр. 286. Словник української мови Грінченка