послідок
ПОСЛІ́ДОК, дку, ч., заст., рідко.
1. перев. мн. Залишки, рештки чого-небудь.
Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (І. Котляревський);
[Дід Юхим:] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла – хіба повилазило? (М. Куліш);
// перен., зневажл. Про погану, не гідну поваги людину; покидьок.
Не чоловік це, здавалось, не звір, а щось такеє, чому й імення знайти трудно. Хіба послідок людського роду (М. Коцюбинський).
2. Наслідок.
– Було б дуже добре, – казав далі Демид, – якби все було так, як Гордій каже. Тоді ми могли б спокійно дивитися на те, що буде, спокійно дожидатися тих послідків, що неодмінно мусять бути (Б. Грінченко).
(1) Послі́дком несправедли́вості – внаслідок несправедливості;
(2) Послі́дком пра́ці – в результаті праці.
Значення в інших словниках
- послідок — послі́док іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- послідок — див. залишок; кінець Словник синонімів Вусика
- послідок — -дку, ч., заст., рідко. 1》 перев. у мн. Залишки, рештки чого-небудь. || перен., зневажл. Про погану, не гідну поваги людину; покидьок. 2》 Наслідок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послідок — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
- послідок — ПОСЛІ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. 1. перев. у мн. Залишки, рештки чого-небудь. Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (Котл., І, 1952, 69); [Дід Юхим:] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти?... Словник української мови в 11 томах
- послідок — Послідок, -дку м. 1) Остатокъ. Він сьому випивши восьмуху, послідки з кварти виливав. Котл. Ен. І. 12. на послідку. Въ концѣ. Поклонивсь панові, панії, панянкам і Шасі на послідку. Св. Л. 108. 2) Послѣдствіе, результатъ. Словник української мови Грінченка