посмужжя
ПОСМУ́ЖЖЯ, я, с., рідко.
Видовжена обмежена частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм кольором або виглядом; смуга (у 1 знач.).
На захід, немов на круті гори, пішов день, залишаючи по собі криваво-огненне посмужжя (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me