посмужжя

ПОСМУ́ЖЖЯ, я, с., рідко.

Видовжена обмежена частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм кольором або виглядом; смуга (у 1 знач.).

На захід, немов на круті гори, пішов день, залишаючи по собі криваво-огненне посмужжя (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me