1. Словник української мови у 20 томах

посмішити

ПОСМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, що.

1. Док. до сміши́ти.

Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись – Онисько уже й розсмішив (Панас Мирний).

2. Смішити якийсь час.

Кузь почервонів, а Бабенко пирснув у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами (М. Руденко);

– Різнобровий, посміши нас... – Клоуне, покажи, як люди вниз головою ходять... (Д. Ткач).

3. розм. Ввести в сором кого-небудь; осоромити.

Дочка батьків своїх посмішила, добре ім'я знеславила, зганьбила (з переказу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмішити — посміши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посмішити — -шу, -шиш, док., перех. 1》 Док. до смішити. 2》 Смішити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посмішити — ПОСМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Док. до сміши́ти. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Мирний, III, 1954, 44). 2. Смішити якийсь час. Словник української мови в 11 томах