1. Словник української мови у 20 томах

пособник

ПОСО́БНИК, а, ч.

Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.

Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Яновська);

Тільки ми не будемо заходити на отой цвинтар, бо чого доброго, .. ще й нас назовуть переродженцями та пособниками класового ворога (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пособник — посо́бник іменник чоловічого роду, істота поплічник, посіпака Орфографічний словник української мови
  2. пособник — -а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пособник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм. Словник синонімів української мови
  4. пособник — ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. У Росії свідомі робітники і селяни зрозуміли, що меншовики і есери є пособники білогвардійців.. Словник української мови в 11 томах
  5. пособник — Пособник, -ка м. Помощникъ. Словник української мови Грінченка