пособник
ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака.
У Росії свідомі робітники і селяни зрозуміли, що меншовики і есери є пособники білогвардійців.. (Ленін, 39, 1973, 148);
Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Янов., І, 1959, 304);
Активними пособниками німецьких фашистів виступали українські буржуазні націоналісти (Тези про. 300-річчя возз’єдн.., 1954, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пособник — посо́бник іменник чоловічого роду, істота поплічник, посіпака Орфографічний словник української мови
- пособник — -а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пособник — ПОСО́БНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Словник української мови у 20 томах
- пособник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм. Словник синонімів української мови
- пособник — Пособник, -ка м. Помощникъ. Словник української мови Грінченка