1. Словник української мови у 20 томах

посошний

ПОСО́ШНИЙ, а, е, іст.

Який нараховували на кожну соху (одиницю оподаткування) (про податок, повинність тощо).

Можеш їхати далі. Збирай людей – хай бесерменам [бусурманам] платять .. податок за землю, .. дорожній податок, і подушний, і посошний, і мимоїжджий, становий, і поклінний, і покормний (В. Малик);

// у знач. ім. посо́шне, ного, с. У російській державі XVI–XVII ст. – феодальний поземельний податок, при якому одиницею оподаткування була соха.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посошний — посо́шний прикметник іст. Орфографічний словник української мови
  2. посошний — -а, -е, іст. Якого нараховували на кожну соху (одиницю оподаткування) (про податок, повинність тощо). Посошне оподаткування — те саме, що посошне. Посошні люди — у Російській державі 16-17 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посошний — ПОСО́ШНИЙ, а, е, іст. Який нараховували на кожну соху (одиницю оподаткування) (про податок, повинність тощо); // у знач. ім. посо́шне, ного, с. У російській державі XVI — XVII ст. Словник української мови в 11 томах