поспотикатися

ПОСПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Спотикатися якийсь час.

2. перен. Допускати помилки зустрічаючись із труднощами якийсь час.

Він [Мусій] піде цим шляхом [науки]. Звісно, йому треба доброго поводиря. Так сам Євген Панасович і береться його вести. Як ото кажуть: учений іде, а неук слідом спотикається. Що ж, може, варто поспотикатися (В. Речмедін).

3. чим, перен. Дивитися на що-небудь, намагаючись зрозуміти, пізнати щось.

Без особливого інтересу розгорнув [Довгаль] папір, поспотикався поглядом по кривих рядках, писаних невправною рукою каракулів (І. Головченко і О. Мусієнко).