поспівати

ПОСПІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док.

Співати якийсь час.

– Хазяїни були люди добрі, та не було мені вільного часу ні поспівать, ні потанцювати (І. Нечуй-Левицький);

[Павло:] Що за неволя женитись рано? Оженився, тоді вже ні на вулицю, ні на вечорниці, ні поспівать тобі, ні пожартувать... (М. Кропивницький);

Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати (О. Маковей).

ПОСПІВА́ТИ², а́є, недок., ПОСПІ́ТИ, і́є, док.

1. Ставати стиглим; достигати, дозрівати.

Вже й літо настало, А там жнива, бо і жито Поспівати стало (Леся Українка);

Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос... (Я. Щоголів);

Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (М. Коцюбинський);

Коли поспіє виноград – Додолу гнуться ніжні віти... (М. Рильський);

* Образно. Коли це хтось його будить: – Уставай, уже твоє щастя поспіло (з казки);

// Ставати цілком готовим, звареним, запеченим і т. ін. (про страви).

Сама [Христя] скора та й дрова – не солома, – хвилинкою страва поспіла (Панас Мирний);

Там іде веселий гомін, Мила пісеньку співа, І огнем палає комин, І вечеря поспіва! (Я. Щоголів);

– Картопля вже готова. І куліш скоро поспіє (Є. Гуцало);

Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (І. Кириленко);

// перев. док., перен., розм. Дійти стану готовності, досягти певної кондиції.

Як піч уже поспіла, от коровай посадили [жінки] на лопату (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен., розм., рідко. Досягати, набувати завершеності в розвитку.

– І прирадили зібрати в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне діло поспівало і росло (І. Франко);

* Образно. Ліг Іван у своєму курені та й заснув богатирським сном, коли чує – хтось його кличе і голос той схожий на голос дідуся: – Вставай, друже, твоє щастя поспіло! (А. Шиян);

// перев. док., перен., розм. Стати дорослим, досягти повноліття.

Вона вже поспіла: їй уже двадцять два годи (Ганна Барвінок).

ПОСПІВА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Те саме, що устига́ти.

Сама Оксана бачила, що .. в'язати жита за чоловіком не поспіває (Грицько Григоренко);

Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею (Леся Українка);

За дідом Овсієм поспівав його напарник Іван (Л. Юхвід);

Друзеві було трудно. Медичний інститут він закінчив, коли минуло йому тридцять. Ординатором став усього два роки тому. Не просто поспівати за тими, кого вважав він своїми вчителями (Ю. Шовкопляс);

Вона мухою літала, щоб усюди поспіти (Панас Мирний);

Осінній короткий день кінчався, а біля Базалії селяни ще продовжували орати під озимі: треба було поспіти вкинути зерно в землю до снігу (П. Панч);

* Образно. Огурчик говорив захоплено. Слова не поспівали в нього за думками, і зрозуміти те, що він говорив, було досить важко (В. Собко).

2. Наставати, надходити.

Тільки з городиною впораєшся – засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах).