поспішливий
ПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е.
1. Який завжди поспішає, квапиться; квапливий.
Такий він [Юлій Вовк] завжди – поспішливий, розкиданий, незібраний (Ю. Мушкетик);
Поспішлива людина.
2. Швидкий, поспішний.
Слід відмовитися од поспішливих грандіозних проектів і не зволікаючи, дослідити проблеми Дністра (з газ.);
Поспішлива хода.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поспішливий — поспі́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
- поспішливий — -а, -е. 1》 Який завжди поспішає, квапиться; квапливий. Поспішлива людина. 2》 Швидкий, поспішний. Поспішлива хода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспішливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- поспішливий — ПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Який завжди поспішає, квапиться; квапливий. Поспішлива людина. 2. Швидкий, поспішний. Поспішлива хода. Словник української мови в 11 томах