посталий
ПОСТА́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до поста́ти¹.
Хай підводиться люд, поминаючи біль за собою, У тверезість, народжену з виру мільйонів нестям, Що спаде на країну, посталу з шаленого бою (В. Коротич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посталий — поста́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- посталий — [посталией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- посталий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до постати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посталий — ПОСТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поста́ти¹. Словник української мови в 11 томах