постановка
ПОСТАНО́ВКА, и, ж.
1. Здійснення, організація, розгортання якої-небудь роботи, діяльності тощо.
Чимало педагогічних колективів, окремих учителів добилися серйозних успіхів у постановці політехнічного навчання (з газ.);
– Так, – розмірковував Дорош, ходячи по хаті. – Безумовно, Сергій каже правду. Я віддався роботі на фермі і не додивився до головного: до загальної постановки, від якої, власне, залежить і моя робота (Григорій Тютюнник);
// перев. у сполуч. зі сл. питання, проблема і т. ін. Спосіб трактування, характер розуміння або висвітлення певного суспільного явища, наукової проблеми тощо.
Наша програма ставить завдання інтенсивного розвитку суспільних наук.., формулює чіткі вимоги щодо напрямків і постановки ряду проблем в галузі цих наук (з наук. літ.);
Така постановка питання заслуговує на суворий осуд (Ю. Яновський);
Свіжий струмінь неординарної постановки питань зробить свою позитивну справу насамперед в економіці (з газ.).
2. театр. Здійснення вистави на сцені театру.
Він [Т. Шевченко] закінчив драму “Назар Стодоля”. Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О. Іваненко);
Готували до постановки п'єсу “Запалення совісті”, здається, Степана Олійника. Запросили і мене взяти участь (з переказу);
// перев. з означ. Сценічне оформлення вистави, спектаклю.
Нова постановка “Тараса Бульби” М. В. Лисенка у Київському театрі опери та балету – визначна подія в культурному житті республіки (з наук. літ.);
// розм. Вистава, спектакль.
[Острожин:] Та що там, ви самі либонь знаєте... [Орест:] Звідки маю знати? Я не був на постановці (Леся Українка);
Всі школярі беруть ту чи іншу участь у постановці (С. Васильченко).
3. спец., рідко. Набута тренуванням манера тримати в певному положенні тіло або руки, ноги і т. ін. під час виконання яких-небудь вправ, певної роботи тощо; постава.
Максимов уважно дивився, як біжить Ярина. Він помітив усе: і невироблений старт, і неправильну роботу рук, і невигідну постановку корпуса (В. Собко).
△ (1) Постано́вка го́лосу, мист. – майстерність професійного володіння голосом.
Дуже важлива для збереження голосу і запобігання захворюванням горла постановка голосу.., що є справою спеціалістів – учителів співів (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- постановка — постано́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- постановка — [постаноўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок Орфоепічний словник української мови
- постановка — -и, ж. 1》 Здійснення, організація, розгортання якої-небудь роботи, діяльності тощо. || перев. у сполуч. зі сл. питання, проблема і т. ін. Спосіб трактування, характер розуміння або висвітлення певного суспільного явища, наукової проблеми тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постановка — Постава Словник чужослів Павло Штепа
- постановка — 1. Творчий процес створення вистави, кінофільму та ін. 2. Формування такого положення корпусу, рук і пальців, яке може забезпечити функціональну ефективність процесу диригування, співів та гри на музичних інструментах (скрипка, альт, віолончель, духові, тощо), а також спосіб тримання інструментів. Словник-довідник музичних термінів
- постановка — ПОСТА́ВА (звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива комусь манера триматися); ПОСА́ДКА (манера тримати голову); ВИ́ПРАВКА, ПОСТАНО́ВКА спец. (набута в результаті тренування, спеціальних вправ). Словник синонімів української мови
- постановка — ПОСТАНО́ВКА, и, ж. 1. Здійснення, організація, розгортання якої-небудь роботи, діяльності тощо. Бувають умови, коли зразкова постановка місцевої роботи, навіть в дуже невеликому масштабі, має важливіше державне значення... Словник української мови в 11 томах