1. Словник української мови у 20 томах

постигати

ПОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТИ́ГНУТИ, ПОСТИ́ГТИ, гну, гнеш, док., розм.

1. Ставати стиглим; достигати, дозрівати.

Вітер повіває, жито постигає (Сл. Б. Грінченка);

// діал. Ставати готовим для споживання (про страви).

Тут хліб постиг, виймаю, а в другій діжі вистиг, – саджаю, а третя вже напоготові рушає (Ганна Барвінок);

А тим часом у дбайливої господині-паніматки вже й обід постиг (І. Нечуй-Левицький).

2. перев. док. Те саме, що устига́ти.

Джури молоді ледве постигали за своїм гетьманом (Іван Ле);

Вийде [Павлютиха] і йде було не хапаючись, а постигне саме впору (Марко Вовчок);

– Куди біжиш? Постигнеш... (М. Коцюбинський);

// Вчасно робити що-небудь.

Вони [видавці] самі знайдуть перекладача з коректури, аби постигнути помістити [оповідання] в першій книжці (М. Коцюбинський);

– Роблять люди, і ти робитимеш .. А в інститути і на другий рік постигнете, – перед вами ціле життя попереду... (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постигати — постига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. постигати — -аю, -аєш, недок., постигнути і постигти, -гну, -гнеш, док., розм. 1》 Ставати стиглим. || діал. Ставати готовим для споживання (про страви). 2》 перев. док. Те саме, що устигати. || Вчасно робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постигати — 1. діятися, подіятися здіюватися, здіятися, поздіюватися, коїтися, скоюватися, скоїтися, поскоюватися, укоюватися, укоїтися, повкоюватися, падати, упасти, випадати, випасти, повипадати, нападати, напасти, понападати, спадати, спасти, поспадати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. постигати — I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. постигати — ПОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТИ́ГНУТИ і ПОСТИ́ГТИ, гну, гнеш, док., розм. 1. Ставати стиглим; достигати, дозрівати. Вітер повіває, жито постигає (Сл. Гр.); // діал. Ставати готовим для споживання (про страви). Словник української мови в 11 томах