пострічати
ПОСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, діал. ПОСТРІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., кого, що, розм.
Те саме, що зустрі́ти.
Веселий, говорливий [Денис], жартує з усіма, кого постріча [пострічає] (Г. Квітка-Основ'яненко);
Стояли [хлопці] сторожу, ходили на лови в бори, пильнуючи, щоб не постріти князівських ловчих (П. Загребельний).
◇ (1) Го́споди постріча́й!, заст. – уживається для вираження побажання успіху, добра, щастя в дорозі або в якій-небудь справі.
Пострічай тебе Господи, моя крихотко [крихітко]! (Ганна Барвінок);
Зінька узяла в свою кремезну руку невеличку сухорляву білу руку отця Гарасима, поцілувала й розпрощалась. – Ну, Боже тебе благослови! Господи пострічай! Дай Боже час добрий! – сказав на прощанні отець Гарасим (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пострічати — постріча́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пострічати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що зустріти. Господи, пострічай! — уживається як побажання добра, щастя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пострічати — ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм. Словник синонімів української мови
- пострічати — Постріча́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пострічати — ПОСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що зустрі́ти. Веселий, говорливий [Денис], жартує з усіма, кого постріча [пострічає] (Кв-Осн., II, 1956, 417). Го́споди постріча́й!, заст. — уживається як побажання добра, щастя і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- пострічати — Постріча́ти, -ча́ю, -єш гл. Встрѣтить. ЗОЮР. І. 251. пострічай господи! — Пожеланіе божьей помощи. Пострічай тебе, Господи, моя крихотко! Г. Барв. 280. Словник української мови Грінченка