посукувати
ПОСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., що.
Сукати що-небудь час від часу.
Посукувати починок (Сл. Б. Грінченка);
– .. А тепер ніби зумисне запирається в своїй хаті од мене, як чернець в монастирі, все ніби одхиляється од мене, – думала Соломія, посукуючи веретено, котре спускалось аж додолу і крутилось долі, мов дзиґа (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посукувати — посу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посукувати — Посукувати, -кую, -єш гл. Выводить, выпрядывать нитку. Посукувати починок. Вас. 201. Словник української мови Грінченка