потверджувати

ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док., що і без дод.

1. Визнавати правильність, істинність чого-небудь, погоджуватися з чимсь; підтверджувати.

Йому здавалося, що мусить брехати .. Немов Потурайчин умовляв у нього цю брехню, а він мусив її потверджувати (Л. Мартович);

Кат [Мусій Гандзя] лежав на ясному сонці, потверджував усе, що йому інкримінувалося, зізнавався й не каявся (Ю. Яновський);

– О, то мусить бути дуже неприємно мешкати в такому негарному краю! – сказала варшав'янка. – А певне! Страх неприємно, – потвердило кілька панянських голосів (Леся Українка);

// перев. док. Ще раз повторити висловлене раніше.

[Голос покликача:] Теофіл все потвердив, що говорив і перше (Леся Українка);

// Бути свідченням, доказом правильності, істинності чогось.

Виходить, аналіз Петушека потверджує слова Віктора Михайловича (Ю. Шовкопляс);

Опівдні розвідники повернулися. Додаткові дані потверджували результати нічної розвідки (О. Гончар).

2. перев. із спол. щ о. Засвідчувати відповідність чого-небудь дійсності.

Господар узбек, ледве володіючи кількома словами з російської мови, потвердив, що справді його квартирант збирався виїздити до Чадака, навіть коня осідланого замовив (Іван Ле);

– Тоді запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник, я рискував [ризикував] життям, рятуючи їх! (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

потверджувати

Значення в інших словниках