потертися

ПОТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док.

1. Торкаючись, притискаючись до кого-, чого-небудь, тертися якийсь час.

До діда придибав чорногуз, залопотів здоровим крилом, потерся об його ногу (М. Стельмах);

Мій швидконогий рисак Меркурій потерся головою об моє плече, випрошуючи собі цукру чи шматочок хліба (Ю. Збанацький).

2. Попсуватися від тривалого користування.

Хлопець видобув його [листа] з кишені, де він потерся вже, як задавнене свідоцтво (В. Підмогильний);

// Стати витертим, зношеним (про одяг).

Старий одяг його – киптар, довга сорочка, черес, постоли, – все це порвалося, побилося, потерлося від життя на скелях (С. Скляренко).

3. перен., фам. Пожити, побути якийсь час серед людей, у певному людському середовищі.

– Про тих уже, що назавжди залишаються на шахті чи на заводі, немає що й казати, одне слово – робітничий клас. Але й ті навіть, що тільки потруться серед робітників, пороблять зиму, чи що, та й додому – таки на свій наділ, – і ті вже вертаються на село не тими, що з дому йшли. Не ті вже й думки в них у голові (А. Головко);

– Ну, й насобачився ж ти від попа, – пирхнув Дмитро. – Біля кого потрешся, від того, значить, і наберешся, – смиренно відповів Варивон (М. Стельмах).

4. розм. Якийсь час виявляти нерішучість, ніяковість; м'ятися.

Старости потерлись, пом'ялись, а з хати не йдуть, мов ще чого ждуть (з казки);

Він довго й не сперечавсь, потерся, пом'явся та й мусив доставать гроші (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

потертися

Значення в інших словниках