потертий

ПОТЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до поте́рти.

Не юнак лежав там молоденький, тільки дід старий, як голуб сивий, весь потертий сировим ремінням, а крізь рани жовті кості світять (Леся Українка);

Генерал Петренко вийняв свою вже потерту й покреслену червоними й синіми смугами та стрілками карту, поклав на столі (В. Кучер);

Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто (М. Руденко);

// у знач. прикм.

Змулені, потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (О. Гончар);

У своїх далеких родичів по материній лінії дістав [Сергій] кулик тютюнового бадилля, змішав його з сухим потертим листям та й поставив в коритчатку біля дверей (Григорій Тютюнник).

2. у знач. прикм. Попсований тривалим користуванням.

Воздвиженський прибрався і йшов на лекцію, запихаючи в кишеню свої жовті лекції, од котрих обсипались шматочки потертого паперу (І. Нечуй-Левицький);

В руках у неї був потертий шкіряний портфель (Л. Дмитерко);

Повернувшись з Слов'янки, він сів на старий, потертий диван, що стояв у кутку кімнати чергового, і задрімав (М. Зарудний);

// Витертий, зношений (про одяг).

Директор радгоспу-гіганта, а в костюмчику ходить потертому, ніколи не поїсть вчасно, не відпочине по-людськи (О. Гончар);

В кімнату увійшов літній чоловік у потертій ватянці (С. Голованівський);

// Несвіжий, непривабливий (про вигляд).

На палубі страшна біганина – люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

потертий

Значення в інших словниках