потикатися

ПОТИ́КАТИСЯ¹, аюся, аєшся і ти́чуся, ти́чешся, недок., ПОТКНУ́ТИСЯ, ткну́ся, ткне́шся і ПОТИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся; наказ. сп. ти́кайся і ти́чся; док., розм.

Тикатися якийсь час, ткнутися кудись кілька разів.

Звільнений з роботи в комунгоспі Ельясберг потикався в інші установи міста й таки змушений зломити особисте, принизитися до прохання на працю до того ж Мухтарова (Іван Ле).

ПОТИ́КАТИСЯ², аюся, аєшся, док., розм.

Перейти на “ти” в розмові з ким-небудь; звернутися до когось грубо, фамільярно.

Почервонів іще дужче Василь. – Так і ти... і тобі заздро, що город ширший у мене? – визвіривсь на Остапчука. – Не тикай!.. З ким ти потикавсь? – Остапчук до нього (А. Тесленко).

ПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. Приходити, прибувати куди-небудь, до когось, з'являтися кудись.

– Як ти його [сина] визволиш? А не визволиш – додому й не потикайся! (Панас Мирний);

Там добре, де нас нема, .. а куди ми поткнемось, так і попсуємо (Номис);

Поткнувсь я в ліс – і драла дав, Бо з переляку чуб піднявся... (Л. Глібов);

Загине всякий, хто до нас Поткнеться, як агресор (С. Воскрекасенко);

// Намагатися проникнути куди-небудь.

Улянка лишилась позаду, бо якийсь парубок одсунув її ліктем, і вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток (Леся Українка);

М'яч метався по стадіону, немов ошпарений, то потикався в одні, то в другі ворота, то летів кудись вбік, інколи досягав навіть трибун (Ю. Збанацький);

// тільки док. Піти, податися куди-небудь.

Підскочив Вовк і до Кота мовляє: .. – Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.. (Л. Глібов);

// Намагатися, пробувати влаштуватися де-небудь на роботу, навчання тощо.

Якщо ви не вмієте танцювати, як хороша балерина, не потикайтеся на сцену (О. Довженко);

З такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Григорій Тютюнник).

2. перев. док. Звернутися до кого-небудь, кудись з проханням, пропозицією і т. ін.

– До нашого начальника можна й не потикатися, однаково з того нічого не вийде (В. Собко);

Ще треба спробувать поткнутись в “Мир божий” або в “Вестник Европы” (більше нема куди, властиве), поки ще за мене не до решти забули в російській журналістиці (Леся Українка).

3. діал. Спотикатися.

Ішла [Варвара], трохи потикаючись, і говорила сама до себе (Л. Мартович);

Ой поткнувся Нечаїв кінь на малу тичину (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Не потика́тися на о́чі кому – уникати зустрічі, не зустрічатися з кимсь, не з'являтися до когось, де-небудь.

Я цілісінький день не їла і нікому на очі не потикалась (Ганна Барвінок);

Може, вона ще стільки ж не потикалася їй на очі, коли б не трапилась щаслива нагода (Л. Юхвід);

Поткну́тися на о́чі.

Поткнешся панові на очі: – Хто сінокіс ізгарцював? (І. Манжура).