1. Словник української мови у 20 томах

поточина

ПОТО́ЧИНА, и, ж., діал.

1. Струмок.

З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Сл. Б. Грінченка);

Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (М. Томчаній).

2. Видолинок.

Дехто .. починав уже заглядати до Борислава, нипати по мочарах та поточинах, розвідувати у селян, чи .. не надибали більше тої “кип'ячки” (І. Франко);

Пас він козу дома, пас межами та поточинами (Марко Черемшина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поточина — Невеликий потік, русло потічка [V] Словник з творів Івана Франка
  2. поточина — -и, ж., діал. 1》 Струмок. 2》 Видолинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поточина — ПОТО́ЧИНА, и, ж., діал. 1. Струмок. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Сл. Гр.); Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (Томч., Готель.., 1960, 26). 2. Видолинок. Дехто.. Словник української мови в 11 томах
  4. поточина — Пото́чина, -ни ж. 1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. Гол. II. 427. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки. МУЕ. III. 47. 2) Русло потока. Словник української мови Грінченка