потручувати
ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ, ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., кого, що, діал.
1. Штовхати.
Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (В. Стефаник);
– От я й на раді з тобою був .. Що ж із того вийшло? Тілько боки потрутили та один розбишака трохи не вколошкав (П. Куліш);
Потрутиш панську худобину, Собаку вдариш, .. сніп зле зв'яжеш – Три шкіри спустять гайдуки (І. Франко);
// Гнати.
Ой крикнув козак на свою дружину: Подайте мені ще довгу тичину, Най потручу на Дунай дівчину (П. Чубинський).
2. перен. Спонукати до певної дії, поведінки.
– Фантазія була мій перший ворог .. За чимсь новим і рвала і тягла, Від змін до змін потручувала скорих (І. Франко);
– Був ти плохий, куди я тебе потрутила, туди подавався (В. Стефаник).
Значення в інших словниках
- потручувати — потру́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- потручувати — Потру́чувати. Вираховувати, стягати. Коли б слуга з вини господаря заслаб, то господар мусить єго власним коштом лічити і не сьміє тих видатків на ліки потручувати із заслуженини (См.-Стоцький, Громада, 15) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- потручувати — -ую, -уєш і потручати, -аю, -аєш, недок., потрутити і потручити, -учу, -учиш, док., перех., діал. 1》 Штовхати. || Гнати. 2》 перен. Спонукати до певної дії, поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потручувати — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови
- потручувати — ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ і ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., перех., діал. 1. Штовхати. Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (Стеф. Словник української мови в 11 томах