потручувати
ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ і ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., перех., діал.
1. Штовхати.
Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (Стеф., І, 1949, 141);
— От я й на раді з тобою був.. Що ж із того вийшло? Тілько боки потрутили та один розбишака трохи не вколошкав (П. Куліш, Вибр., 1969, 177);
Потрутиш панську худобину, Собаку вдариш, .. сніп зле зв’яжеш — Три шкіри спустять гайдуки (Фр., X, 1954, 267);
// Гнати.
Ой крикнув козак на свою дружину: Подайте мені ще довгу тичину, Най потручу на Дунай дівчину (Чуб., V, 1874, 368).
2. перен. Спонукати до певної дії, поведінки.
— Фантазія була мій перший ворог.. За чимсь новим і рвала і тягла, Від змін до змін потручувала скорих (Фр., X, 1954, 205);
— Був ти плохий, куди я тебе потрутила, туди подавався (Стеф., Вибр., 1945, 86).
Значення в інших словниках
- потручувати — потру́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- потручувати — Потру́чувати. Вираховувати, стягати. Коли б слуга з вини господаря заслаб, то господар мусить єго власним коштом лічити і не сьміє тих видатків на ліки потручувати із заслуженини (См.-Стоцький, Громада, 15) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- потручувати — -ую, -уєш і потручати, -аю, -аєш, недок., потрутити і потручити, -учу, -учиш, док., перех., діал. 1》 Штовхати. || Гнати. 2》 перен. Спонукати до певної дії, поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потручувати — ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ, ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., кого, що, діал. 1. Штовхати. Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (В. Словник української мови у 20 томах
- потручувати — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови