потрюхати
ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.
Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю.
– Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. – Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (П. Чубинський);
Бідний циган .. зірвався на рівні ноги і, обмацуючись та проклинаючи Замфіра, потрюхав до села (М. Коцюбинський);
Покірно прийняла [коняка] на спину вагу – тільки сумно мотнула головою, глянула з докором на свого мучителя – і потрюхала теж до воріт (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потрюхати — потрю́хати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- потрюхати — -аю, -аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потрюхати — ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю. — Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. — Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (Чуб., V, 1874, 664); Бідний циган.. Словник української мови в 11 томах