1. Словник української мови в 11 томах

потрюхати

ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю.

— Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. — Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (Чуб., V, 1874, 664);

Бідний циган.. зірвався на рівні ноги і, обмацуючись та проклинаючи Замфіра, потрюхав до села (Коцюб., І, 1955, 212);

Покірно прийняла [коняка] на спину вагу — тільки сумно мотнула головою, глянула з докором на свого мучителя — і потрюхала теж до воріт (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 362).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрюхати — потрю́хати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. потрюхати — -аю, -аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потрюхати — ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю. – Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. – Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (П. Чубинський); Бідний циган .. Словник української мови у 20 томах