потрісканий

ПОТРІ́СКАНИЙ, а, е.

Який має на поверхні тріщини.

Величезні кручі, скелі, Скрізь потріскані, побиті, Дивляться, немов потвори, З давніх-давен скам'янілі (Леся Українка);

По обіді пройшов дощ. Гаряча, потріскана від спеки земля ожила (О. Донченко);

Віщуючи вітер, загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (М. Стельмах);

// Пошерхлий, порепаний (про руки, губи і т. ін.).

До школи підходили хлопці – засмалені, смугляві, з полупленим видом, з чорними, потрісканими од літньої праці руками (С. Васильченко);

Вихор дихав важко, кусав до крові потріскані губи і злегка тремтів, наче в нього починалася гарячка (В. Кучер);

Допитливі очі [хлопців] побігли павучками по Альоші – від голих потрісканих ніг до чуба (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me