потрісканий

ПОТРІ́СКАНИЙ, а, е. Який має на поверхні тріщини.

Величезні кручі, скелі, Скрізь потріскані, побиті, Дивляться, немов потвори, З давніх-давен скам’янілі (Л. Укр., IV, 1954, 163);

По обіді пройшов дощ. Гаряча, потріскана від спеки земля ожила (Донч., III, 1956, 153);

Віщуючи вітер, загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (Стельмах, I, 1962, 259);

// Пошерхлий, порепаний (про руки, губи і т. ін.).

До школи підходили хлопці — засмалені, смугляві, з полупленим видом, з чорними, потрісканими од літньої праці руками (Вас., І, 1959, 149);

Вихор дихав важко, кусав до крові потріскані губи і злегка тремтів, наче в нього починалася гарячка (Кучер, Чорноморці, 1956, 297);

Допитливі очі [хлопців] побігли павучками по Альоші — від голих потрісканих ніг до чуба (Мик., II, 1957, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me