потупцювати
ПОТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ПОТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм.
1. Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час.
Потупцювали [в'язні] трохи на місці, повсідалися. Однаково йти нема куди, а на ногах довго не встоїш (Ю. Збанацький);
Волька, звично потупцявши, вимірював палицею грубизну сусідньої крижини й переступав далі (О. Ільченко).
2. Піти, попрямувати куди-небудь повільно, дрібними кроками.
Лакеї .. потупцювали долі гостинцем (І. Франко);
– Обережно зрізав дід одну гілочку, ранку землицею змазав і потупцював додому (Ю. Мартич);
Граф закивав головою і потупцяв із своєю свічкою вниз, щось мимрячи про себе (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потупцювати — потупцюва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- потупцювати — -юю, -юєш і потупцяти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час. 2》 Піти, попрямувати куди-небудь повільно, дрібними кроками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потупцювати — ПОТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ПОТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час. Потупцювали [в’язні] трохи на місці, повсідалися. Однаково йти нема куди, а на ногах довго не встоїш (Збан. Словник української мови в 11 томах