потяти
ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що, заст.
1. Убити, зарубати.
– Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (П. Загребельний);
* Образно. Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити (Ю. Мушкетик).
2. Зрізати, зрубати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потяти — потя́ти дієслово доконаного виду арх. Орфографічний словник української мови
- потяти — -тну, -тнеш, док., перех., заст. 1》 Убити, зарубати. 2》 Зрізати, зрубати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потяти — ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех., заст. 1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Загреб., Диво, 1968, 149). 2. Зрізати, зрубати. Словник української мови в 11 томах
- потяти — Потя́ти, -тну́, -тне́ш гл. Изрубить. Словник української мови Грінченка