1. Словник української мови в 11 томах

потяти

ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех., заст.

1. Убити, зарубати.

— Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Загреб., Диво, 1968, 149).

2. Зрізати, зрубати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потяти — потя́ти дієслово доконаного виду арх. Орфографічний словник української мови
  2. потяти — -тну, -тнеш, док., перех., заст. 1》 Убити, зарубати. 2》 Зрізати, зрубати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потяти — ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що, заст. 1. Убити, зарубати. – Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (П. Загребельний); * Образно. Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити (Ю. Мушкетик). 2. Зрізати, зрубати. Словник української мови у 20 томах
  4. потяти — Потя́ти, -тну́, -тне́ш гл. Изрубить. Словник української мови Грінченка