1. Словник української мови в 11 томах

потятий

ПОТЯ́ТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до потя́ти.

Каже [Ігор] до дружини: — Браття і дружино! Лучче [краще] ж нам потятим бути, Ніж в полоні гинуть! (Рудан., Вибр., 1937, 241);

Покосами буйними лежать сади, потяті мадярами (Вас., Незібр. тв., 1941, 219);

// потя́то, безос. присудк. сл.

— Скільки нас [квітів] погинуло, любий світ покинуло… От було недавно свято, — кільки ж нас було потято! (Л. Укр., III, 1952, 489).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потятий — потя́тий дієприкметник заст. Орфографічний словник української мови
  2. потятий — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до потяти. || потято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потятий — ПОТЯ́ТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до потя́ти. Каже [Ігор] до дружини: – Браття і дружино! Лучче [краще] ж нам потятим бути, Ніж в полоні гинуть! (С. Руданський); Покосами буйними лежать сади, потяті мадярами (С. Васильченко); // потя́то, безос. пред. Словник української мови у 20 томах