потік

ПОТІ́К, то́ку, ч.

1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією.

Добре ріці з потоками (Укр.. присл.., 1963, 159);

Гори піднімаються все вище та вище. Вони перетяті й перерізані подекуди вузькими балками, в котрих шумлять прудкі гірські потоки (Н.-Лев., II, 1956, 388);

Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі, — Так напровесні дзвінкі потоки Прудко, гучно збігають із кручі (Л. Укр., І, 1951, 26);

Холодну осінь пам’ятає він Тут, на Мечетці, на малім потоці (Перв., II, 1958, 213);

// Маса води, що стрімко тече.

Вода виступила з берегів і тисячними потоками розливалася по таборі (Фр., VI, 1951, 124);

Високо кров з нього б’є, .. Так, як зітреться свинець і надколеться трубка фонтану, З отвору з свистом поринуть назовні довженні потоки, Кинуті натиском дужим (Зеров, Вибр., 1966, 323);

Як меч, блищав в тьмі чорних крутоярів Потік Дніпра (Бажан, І, 1946, 163);

*Образно. Чи жаль мені, що я у світ пішов пішком На бурі, громи й град, шукати, де зцілющий Потік знання пливе? (Фр., X, 1954, 60);

Веселого квіту рожеві потоки Пливуть над шляхами і дзвонять життям (Стельмах, Жито.., 1954, 30);

*У порівн. Немов потоки буйноводні, Бурхає пролетарський спів: «Повстаньте, гнані і голодні Робітники усіх країв!» (Вороний, Вибр., 1959, 71);

Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Довж., І, 1958, 134);

// Маса якої-небудь рідини, що швидко тече, виливається звідкись.

З вікна видко Везувій. Увечері на вершку горять вогнем два потоки лави (Коцюб., III, 1956, 270);

— Знак! Знак мені! — закричала Маруся і залилася потоком теплих, вдячних, щасливих сліз (Хотк., II, 1966, 223);

Трупи угледівши мертві й потоки пролитої крові, Мало не скрикнула няня,.. Та Одіссей її стримав (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 377);

// чого, який. Маса (повітря, світла, звуків і т. ін.), що поширюється звідкись, спрямовується кудись.

Із потоку гуків чулих Серенада виринала (Л. Укр., І, 1951, 372);

Крізь широкий і низький отвір прочинених дверей в сіни вливався могутній потік світла (Перв., Дикий мед, 1963, 14);

Рута м’ята да неприм’ята, непрогорнутая трава. Сюди вітер та туди вітер — аж потоками обвіва (Тич., І, 1957, 187);

Взимку на Україну нерідко вторгаються потоки холодного і порівняно сухого континентального повітря (Наука.., 12, 1964, 37);

Потік випромінювання; Магнітний потік.

Поті́к слів (че́мностей і т. ін.) — невпинне, багатослівне мовлення.

Редліх слухав тих слів, що невдержанним потоком рвалися з капітанових уст (Фр., VI, 1951, 423);

З хисткої теми треба було звернути. Треба припинити потік чемностей оцього губатого дивака (Ле, Міжгір’я, 1953, 110).

2. кого, чого, який, перен. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь, що рухається в одному напрямі.

По чорній землі, скритий у пітьму, пливе людський потік (Коцюб., II, 1955, 363);

Потяглися довгі валки полонених.. І зустрічні потоки радянських солдатів дивились на них байдуже, без злоби й ненависті, як у порожнечу (Довж., І, 1958, 361);

Дивився я на Хрест отой Південний, На темну воду, на потік авто, Що мчиться бурею по узбережжю (Рильський, III, 1961, 300);

Транспортний потік; Потік пасажирів;

// Безперервний рух, надходження великої кількості чого-небудь.

Дня пуску шахти чекав [Соя], як великого свята.. Потечуть тонни руди могутнім потоком… (Ткач, Плем’я.., 1961, 113).

Нескінче́нним (безпере́рвним, нестри́мним і т. ін.) пото́ком — безперервно, невпинно.

На конвейєрі до його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони (Рибак, Час.., 1960, 93);

Пливе безперервним потоком антрацит у заводів огні… (Сос., І, 1957, 493);

Вітальні телеграми .. нестримним потоком летіли з усіх кінців неосяжної країни (Ком. Укр., 3, 1967, 11).

3. спец. Тип виробництва з безперервним, послідовним виконанням усіх операцій певного виробничого процесу.

Металургійний завод майбутнього нам уявляється так. Це насамперед автоматизований агрегат безперервної дії з установками безперервного розливання сталі, з прокатними станами, які стоять у загальному потоці (Роб. газ., 11.I 1963, 2);

Перейти на потік.

4. Велика група учнів або студентів, об’єднаних з певною метою (для занять, екзаменів і т. ін.).

У Харківському політехнічному інституті під час сесій заочників лекційні курси на 25 потоках.. читали виключно асистенти (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 1).