потік

1. злива, див. ливень

2. це струмок

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потік — (невелика річка зі стрімкою водою) струмок, (розлив води) плин, плив, лава. Словник синонімів Полюги
  2. потік — поті́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. потік — Струмок, струмочок, річечка, (дзюркотючий) бурчак; (повітря) струмінь; (людей) плав; (авт) ВАЛКА, ланцюг, шнур; (слів) злива; ок. потік; п! РІЧКА; мн. ПОТОКИ, (диму) маси, (сліз) патьоки, (гнівних слів) філіппіки. Словник синонімів Караванського
  4. потік — див. струмок Словник синонімів Вусика
  5. потік — [поут’ік] потоку, м. (ў) потоці Орфоепічний словник української мови
  6. потік — -току, ч. 1》 Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. || Маса води, що стрімко тече. || Маса якої-небудь рідини, що швидко тече, виливається звідкись. || чого, який. Маса (повітря, світла, звуків і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. потік — ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (прислів'я); Гори піднімаються все вище та вище. Вони перетяті й перерізані подекуди вузькими балками, в котрих шумлять прудкі гірські потоки (І. Словник української мови у 20 томах
  8. потік — Невел. природна швидка течія, яка випливає з продуктивного джерела з вузьким руслом. Універсальний словник-енциклопедія
  9. потік — ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Словник синонімів української мови
  10. потік — Поті́к, -то́ку, в -то́ці; -то́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. потік — ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (Укр.. присл.., 1963, 159); Гори піднімаються все вище та вище. Словник української мови в 11 томах
  12. потік — рос. поток грошова чи товарна маса, що перебуває в обігу певний час. Eкономічна енциклопедія
  13. потік — (рос.) 1. Масивний жолоб для відводу вологи з дахів російських дерев'яних будівель. Він лежить на крюках кокор, а в нього упираються кінці тесин покрівлі (порівн. водовідвід, водостік). 2. Влаштований у стіні тепловий канал від калорифера. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. потік — Потік, -то́ку м. Потокъ, ручей. Камен. у. ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191. Словник української мови Грінченка