потіха

Значення в інших словниках

1. потіха — поті́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. потіха — Забава; (єдина) розрада, радість, утіха; (скандал) веремія. Словник синонімів Караванського
3. потіха — [поут’іха] -хие, д. і м. -т'іс'і Орфоепічний словник української мови
4. потіха — -и, ж. 1》 Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава. 2》 Той, хто (те, що) є втіхою, відрадою для кого-небудь (часто в горі, за тяжких обставин і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потіха — ПОТІ́ХА, и, ж. 1. Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава. – Я на вас суда шукатиму! – промовив наймит. – Суд на мене, ти?... Словник української мови у 20 томах
6. потіха — РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. Словник синонімів української мови
7. потіха — Поті́ха, -хи, -сі; -ті́хи, -ті́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. потіха — ПОТІ́ХА, и, ж. 1. Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава. — Я на вас суда шукатиму! — промовив наймит. — Суд на мене, ти?... Словник української мови в 11 томах
9. потіха — Потіха, -хи ж. Радость, утѣха. Мкр. Н. 9. Ох, Боже ти мій єдиний, ти — моя потіха! Потіш мене нещасную, вибав з сього лиха. Чуб. V. 480. Вітцеві мати з тебе потіху. Kolb. І. 102. ум. потішка. ЕЗ. V. 125. Потішечка. Чуб. V. 1088. Грин. III. 467. Словник української мови Грінченка