потіпаха
ПОТІПА́ХА, и, ч. і ж., лайл.
Людина розпусної поведінки.
[Маруся:] Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, Із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко);
– Я тебе, потіпахо, провчу, щоб знав, як битися в моєму ресторані (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потіпаха — потіпа́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл. Орфографічний словник української мови
- потіпаха — див. РОЗПУСНИК. Словник синонімів Караванського
- потіпаха — див. повія; розпусник Словник синонімів Вусика
- потіпаха — -и, ч. і ж., лайл. 1》 Людина розпусної поведінки. 2》 Підлабузник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потіпаха — РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
- потіпаха — ПОТІПА́ХА, и, ч. і ж., лайл. Людина розпусної поведінки. [Маруся:] Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, Із потіпахою мене рівняє… (Сам. Словник української мови в 11 томах
- потіпаха — Потіпаха, -хи ж. 1) Бродяга. 2) Потаскуха. Се чеснії, не потіпахи, були тендітні при людях. Котл. Ен. III. 49. Словник української мови Грінченка