потішний
ПОТІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який тішить, розважає, веселить когось.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я);
Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів);
– Чули, Лукіє Назарівно? – Водій усміхнувся, видно, уявивши щось потішне. – На території нашого радгоспу радіоцвіркун з'явився... (О. Гончар).
2. заст. Признач. для публічної розваги.
Не виключено, що при реконструкції на дні ізмайловських водойм буде виявлено старовинні ядра і зброю, які затонули під час потішних битв (з газ.);
// у знач. ім. поті́шні, них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича.
3. заст. Утішний.
– Добре, – каже Петро (жаль йому було сердешної бабусі), – піду, .. принесу вам потішну звістку (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- потішний — поті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- потішний — -а, -е. 1》 Який тішить, розважає, веселить когось. 2》 заст. Признач. для публічної розваги. || у знач. ім. потішні, -них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича. Потішні вогні — феєрверк. 3》 діал. Утішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потішний — Забавний, розваговий, штукарський Словник чужослів Павло Штепа
- потішний — поті́шний веселий, смішний (ср, ст)|| = гецний Лексикон львівський: поважно і на жарт
- потішний — ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Словник синонімів української мови
- потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ.. Словник української мови в 11 томах
- потішний — Потішний, -а, -е Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку. К. ЧР. 253. Словник української мови Грінченка