1. Словник української мови в 11 томах

потішний

ПОТІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який тішить, розважає, веселить когось.

Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275);

Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ.., 1960, 12);

— Чули, Лукіє Назарівно? — Водій усміхнувся, видно, уявивши щось потішне. — На території нашого радгоспу радіоцвіркун з’явився… (Гончар, Тронка, 1963, 88).

2. заст. Признач. для публічної розваги.

Не виключено, що при реконструкції на дні ізмайловських водойм буде виявлено старовинні ядра і зброю, які затонули під час потішних битв (Веч. Київ, 22.III 1968, 4);

// у знач. ім. поті́шні, них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича.

Поті́шні вогні́ — фейєрверк.

3. діал. Утішний.

— Добре, — каже Петро (жаль йому було сердешної бабусі), — піду,.. принесу вам потішну звістку (П. Куліш, Вибр., 1969, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потішний — поті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. потішний — -а, -е. 1》 Який тішить, розважає, веселить когось. 2》 заст. Признач. для публічної розваги. || у знач. ім. потішні, -них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича. Потішні вогні — феєрверк. 3》 діал. Утішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потішний — Забавний, розваговий, штукарський Словник чужослів Павло Штепа
  4. потішний — ПОТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (С. Ковалів); – Чули, Лукіє Назарівно?... Словник української мови у 20 томах
  5. потішний — поті́шний веселий, смішний (ср, ст)|| = гецний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. потішний — ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Словник синонімів української мови
  7. потішний — Потішний, -а, -е Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку. К. ЧР. 253. Словник української мови Грінченка