1. Словник української мови в 11 томах

потішник

ПОТІ́ШНИК, а, ч., заст. Розважальник.

Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи, не викаблучувалися блазні й потішники (Загреб., Диво, 1968, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потішник — поті́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. потішник — див. жартівник Словник синонімів Вусика
  3. потішник — -а, ч., заст. Розважальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потішник — ПОТІ́ШНИК, а, ч., заст. Розважальник. Вже не чутно тут було величальних погуків, завмерли бучні співи, не викаблучувалися блазні й потішники (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах