1. Словник української мови у 20 томах

похибити

ПОХИ́БИТИ, блю, биш; мн. похи́блять; док., розм.

1. Те саме, що промахну́тися.

Снайпер з вікна .. послав, не похибивши, кулю в чорнявого хлопця (М. Бажан).

2. перен. Те саме, що збо́чити 3.

На путь життя Ступив він і ніколи не похибив, Людському щастю всі віддавши сили (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похибити — похи́бити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. похибити — -блю, -биш, мн. похиблять; док., розм. 1》 Те саме, що промахнутися. 2》 перен. Те саме, що збочити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похибити — ПРОМАХНУ́ТИСЯ (не влучити в ціль, стріляючи, кидаючи щось тощо), СХИ́БИТИ, ПОХИ́БИТИ розм., ХИ́БИТИ розм., ОБМАХНУ́ТИСЯ розм., ПРОМА́ЗАТИ фам. — Недок.: прома́хуватися, хи́бити, ма́зати, прома́зувати. Тадик вистрілив три рази. Вершник не впав. Словник синонімів української мови
  4. похибити — ПОХИ́БИТИ, блю, биш; мн. похи́блять; док., розм. 1. Те саме, що промахну́тися. Снайпер з вікна сталінградської хати послав, не похибивши, кулю в чорнявого хлопця з Рима (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 19). 2. перен. Те саме, що збо́чити... Словник української мови в 11 томах