похибка
ПО́ХИБКА, и, ж.
1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь.
Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (І. Франко);
– Бувають похибки в житті, – додав ще [зять], – котрих не можна вже більше ніколи поправити, а такою похибкою .. був його зв'язок з Оленою (О. Кобилянська);
Найдрібніша похибка лікаря може урвати комусь життя (Ю. Шовкопляс).
2. спец. У математиці – різниця між точною величиною чого-небудь і величиною, знайденою при вимірюванні; погрішність.
Абсолютна похибка;
Відносна похибка;
// Неправильність, неточність, відхилення від норми в роботі якогось механізму, пристрою і т. ін.
За нормами похибка лічильника не повинна перевищувати ±1% (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похибка — по́хибка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- похибка — див. ПОМИЛКА. Словник синонімів Караванського
- похибка — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
- похибка — [похиебка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок Орфоепічний словник української мови
- похибка — -и, ж. 1》 розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. 2》 спец. У математиці – різниця між точною величиною чого-небудь і величиною, знайденою при вимірюванні; погрішність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похибка — ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм. Словник синонімів української мови
- похибка — ПО́ХИБКА, и, ж. 1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (Фр. Словник української мови в 11 томах