1. Орфоепічний словник української мови

похибка

по́хибка

[похиебка]

-бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похибка — по́хибка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. похибка — див. ПОМИЛКА. Словник синонімів Караванського
  3. похибка — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
  4. похибка — -и, ж. 1》 розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. 2》 спец. У математиці – різниця між точною величиною чого-небудь і величиною, знайденою при вимірюванні; погрішність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. похибка — ПО́ХИБКА, и, ж. 1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (І. Словник української мови у 20 томах
  6. похибка — ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм. Словник синонімів української мови
  7. похибка — ПО́ХИБКА, и, ж. 1. розм. Помилка, промах, недогляд у чому-небудь. Найменша похибка, найменша слабість Чуття і волі знівечити може Плід довголітньої його покути (Фр. Словник української мови в 11 томах