похмілля

ПОХМІ́ЛЛЯ, я, с.

1. Погане самопочуття, нездужання після пияцтва.

Ледве, ледве Переносить [цар] ноги; Та одутий, аж посинів: Похмілля прокляте Його мучило (Т. Шевченко);

Згага пекла його, як свічкою; похмілля його мучило (Панас Мирний);

* Образно. [Ніна:] От перед нами Німеччина лежить, Тоню, лежить і стогне в страшному похміллі (В. Собко);

* У порівн. І смішна в нас любов, і наївна борня, І всі мрії тяжкі... як похмілля (М. Рильський).

2. Дія за знач. похмеля́тися, похмели́тися; повторна випивка, найчастіше на другий день після пияцтва.

З чужого похмілля голова болить (прислів'я);

Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода (І. Котляревський);

Після різдва в станицях на Дону ще й досі похмілля триває (Н. Рибак);

* Образно. Ліз [Іван Грозний] все глибше у кров'яне море, щоби на ранок шукати кров'яного ж похмілля (Г. Хоткевич);

// перен. Щоб похмелитися.

– А ти куди? – побачила [баба], що Зінька хустку на плечі накинула. – Квасу на похмілля (А. Головко).

○ (1) На (з) похмі́лля; На похмі́ллі у знач. присл. – у стані, який буває після надмірного вживання спиртних напоїв.

У неділю на весіллі прогуляла, Понеділок на похмілля пролежала (П. Чубинський);

П. К. Саксаганський, крім основної ролі Бурлаки, грав у цій виставі ще й завжди п'яного або на похміллі волосного писаря (з мемуарної літ.);

– Борей недуж лежить з похмілля, А Нот поїхав на весілля (І. Котляревський);

* У порівн. Ходив [Козаков] мовчазний, сердитий, занехаяний, як з похмілля (О. Гончар).