поховатися

ПОХОВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Сховатися (про всіх або багатьох, все або багато чого-небудь; у багатьох місцях).

Здавалося, велетенський звір-потвора наближавсь до принишклої землі .. Од його дихання трусилися дерева і поховалось усе живе (М. Коцюбинський);

[Голос чоловічий:] Парубки полякались, повтікали із села; кажуть, поховались у лісі та по очеретах (С. Васильченко);

Петлюрівці, що поховалися по борознах, лежали там, як пришиті до землі кулями (П. Панч);

– І нащо воно тобі, сину, з панами тягатись? – каже вона журливо. – Ще, не дай боже, підведуть як... Самі ж поховаються, а тобі – буде... (Панас Мирний);

Зірочка покотилась... далі друга... третя – і поховались у синьому небі, мов у море канули (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Були колись у степу і річки, і озера, а де вони тепер? Поховались, повисихали, мертві піски насуваються... (О. Гончар);

* У порівн. Очі [Миколи] лежали глибоко в ямках, ніби поховались десь під бровами (І. Нечуй-Левицький).

2. розм., рідко. Бути похованим.

– Ото, господи... Їдні родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі... отак марно гинуть... Ані хати, ані хліба кавалка, .. а як помре, то нема за що й поховатись (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поховатися

Значення в інших словниках