похолоділий
ПОХОЛОДІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до похолоді́ти.
2. у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).
Як Орися очу́тилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Б. Грінченко).
3. у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань.
– Мій заповіт тобі, – бухнув він.., – власними руками запакуй книжки мої й одішли їх у міську книгозбірню. – Яку книгозбірню? З якої речі заповіт? – промимрив я похолоділим язиком (Л. Яновська);
Неспокійна, з похолоділою душею, вона хутко розділася .. і мерщій стрибнула на ліжко (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похолоділий — похолоді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- похолоділий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до похолодіти. 2》 у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). 3》 у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похолоділий — ПОХОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похолоді́ти. 2. у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). Як Орися очу́тилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Гр. Словник української мови в 11 томах