1. Словник української мови у 20 томах

поцмокати

ПОЦМО́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Цмокати якийсь час; цмокнути кілька разів.

Поки мати страву носила, батько став частувати старостів. Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав (Г. Квітка-Основ'яненко);

Інженери з “Сільелектро” аж поцмокали язиками, коли виявили, як глибоко залягає граніт (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцмокати — поцмо́кати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поцмокати — -аю, -аєш, док., перех. і неперех., розм. Цмокати якийсь час; цмокнути кілька разів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцмокати — ПОЦМО́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Цмокати якийсь час; цмокнути кілька разів. Поки мати страву носила, батько став частувати старостів. Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  4. поцмокати — Поцмокати, -каю, -єш гл. Почмокать. Поцмокав губами. Харьк. у. Словник української мови Грінченка