поцілений
ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до поці́лити 1.
Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (О. Кобилянська);
Поцілений іззаду каменюкою, зойкнув [возний] і впав на землю (В. Гжицький);
// у знач. ім. поці́лений, ного, ч.; поці́лена, ної, ж. Людина, яку поцілили.
У гамір бою врізався постріл з рушниці, за ним другий. Смертельний крик поціленого, тупіт коней, і знову безладна шамотня (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поцілений — поці́лений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- поцілений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до поцілити 1). || у знач. ім. поцілений, -ного, ч.; поцілена, -ної, ж. Людина, яку поцілили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поцілений — ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поці́лити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (Коб. Словник української мови в 11 томах