1. Словник української мови в 11 томах

поцілений

ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поці́лити 1.

Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (Коб., III, 1956, 446);

Поцілений іззаду каменюкою, зойкнув [возний] і впав на землю (Гжицький, Опришки, 1962, 16);

// у знач. ім. поці́лений, ного, ч.; поці́лена, ної, ж. Людина, яку поцілили.

У гамір бою врізався постріл з рушниці, за ним другий. Смертельний крик поціленого, тупіт коней, і знову безладна шамотня (Ле, Хмельницький, І, 1957, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцілений — поці́лений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. поцілений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до поцілити 1). || у знач. ім. поцілений, -ного, ч.; поцілена, -ної, ж. Людина, яку поцілили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцілений — ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до поці́лити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (О. Словник української мови у 20 томах