почесний
ПОЧЕ́СНИЙ, а, е.
1. Гідний поваги, пошани.
Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський);
// Який користується повагою, пошаною.
Титарівна-Немирівна... Почесного роду... (Т. Шевченко).
2. Признач. для вияву поваги, пошани.
– Добридень, Жане! – привітався з свого почесного місця Аркадій Петрович (М. Коцюбинський);
Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Яновський);
// Такий, що надається на знак поваги, пошани.
– Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Леся Українка);
Заслуги Франка на полі науки такі значні, що Петербурзька і Празька Академії наук обрали його своїм членом, а Харківський університет дав йому почесний докторський диплом (М. Коцюбинський);
З нагоди півстолітнього ювілею українського кінематографа і за заслуги в його розвитку велику групу кіномитців республіки відзначено почесними званнями та грамотами (із журн.);
// Такий, що обирається на знак поваги, пошани.
Почесна президія зборів.
3. Який робить честь кому-небудь.
І знов замислився Горленко .. – Він дістане почесну й корисну посаду, потім староство і закінчить свій життєвий шлях принаймні сенатором (З. Тулуб);
Павло Тичина – у почесній лаві першовідкривачів, адже ж він автор небачених до нього взірців поезії (з наук.-попул. літ.);
// Честь або гідність якого не принижено.
Гусейн-баша затримав його як почесного бранця, і Зелінський уже сорок днів нудьгував у своєму наметі (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- почесний — поче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- почесний — Гідний пошани, р. поштивий; (рід) шанований, заслужений. Словник синонімів Караванського
- почесний — див. шановний Словник синонімів Вусика
- почесний — [почеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- почесний — -а, -е. 1》 Гідний поваги, пошани. || Який користується повагою, пошаною. 2》 Признач. для вияву поваги, пошани. || Такий, що надається на знак поваги, пошани. || Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесний академік. Почесний громадяник міста. Великий тлумачний словник сучасної мови
- почесний — посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Фразеологічний словник української мови
- почесний — ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю. Словник синонімів української мови
- почесний — Поче́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- почесний — Почесний, почестний, -а, -е 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Словник української мови Грінченка